Походження
української мови
Формування сучасної української мови з усіма її
особливостями тривало кілька століть. Як слушно зауважив
визначний мовознавець О. Потебня, виокремлення етнографічної одиниці - це не
падіння яблука, що сталося точно о такій-то годині, хвилині.
О.
Потебня вважав, що українська мова за часів Київської Русі вже існувала.
Грунтовно вивчивши природу фонетичних процесів південних давньоруських говірок,
А. Кримський дійшов висновку: "...жива мова півдня XI віку стоїть посеред
східного слов'янства цілком уже відокремлено. Мова Наддніпрянщини та Червоної
Русі XI віку - це цілком рельєфна, певно означена, ярко-індивідуальна одиниця,
і в ній аж надто легко й виразно можна пізнати прямого предка сьогочасної
малоросійської мови..."
На
особливу увагу заслуговує концепція М. Грушевського, який на підставі спільного
і відмінного між українцями, білорусами і росіянами переконливо довів, що
етнічні українські землі ще до часів Київської Русі заселяли українці. Він
ототожнював українців з народом Дніпрово- Бузької держави II-VII ст., яка
одержала назву Антської. До наукового аналізу залучено не лише мовознавчі дослідження,
знахідки археологів, а й відомості про українців та їхню мову, які збереглися в
інших народів і зафіксовані в їхніх писемних пам'ятках.
Питання
про походження української мови та її взаємозв'язки з іншими мовами вперше
по-науковому осмислив М. Максимович. Учений вивчив говірки київських князів за
історичними пам'ятками і встановив таку закономірність: вони співзвучні з
діалектом сучасного Йому київського селянина.
Отже,
жива народна лексика давньоруських пам'яток саме українська. Коріння
української мови слід шукати ще в домонгольському епосі. У розвитку української
мови вчені виділяють такі періоди:
1)
протоукраїнська мова - VII—XI ст.;
2)
староукраїнська мова - XI (час появи перших писемних пам'яток) - кінець XIV
ст.;
3)
середиьоукраїнська мова - кінець XIV - початок XIX ст.;
4)
нова українська мова - з XIX ст. і донині.
Немає коментарів:
Дописати коментар