Контрольна робота "Опрацювання текстових даних" 5 клас

Походження української мови

Формування сучасної української мови з усіма її особливостями тривало кілька століть. Як слушно зауважив визначний мовознавець О. Потебня, виокремлення етнографічної одиниці - це не падіння яблука, що сталося точно о такій-то годині, хвилині. 

Є багато версій походження української мови. Так, М. Грушевський, С. Смаль-Стоцький, Є. Тимченко, К. Німчинов виникнення української мови пов'язують із V-VI ст., твердячи, шо вона безпосередньо постала на базі мови праслов'янської. О. Потебня, К. Михальчук відносять початий становлення української мови до епохи Київської Русі. На думку А. Кримського, С. Кульбакіна, П. Бузука, між праслов'янською та українською мовою існувала східнослов'янська мовна єдність, але вже в XI ст. українська мова мала виразні особливості, що зафіксовано в найперших давньоруських пам'ятках, які дійшли до нас: наприклад, перехід [г] у горловий [г], [е] в [о] після шиплячих, злиття [і], [ы] в [и], зближення [е-и], перехід губно-губного [w] в губно-губний [в); вживання закінчення -ові, -eel (-єві) в давальному відмінку однини іменників чоловічого роду, кличного відмінка іменників; чергування приголосних [г], [к], [х] зі свистячими [з], [ц], [с] у давальному та місцевому відмінках однини; закінчення -мо у дієсловах 1-ї особи множини теперішнього й майбутнього часів (маємо, напишемо) тощо.

О. Потебня вважав, що українська мова за часів Київської Русі вже існувала. Грунтовно вивчивши природу фонетичних процесів південних давньоруських говірок, А. Кримський дійшов висновку: "...жива мова півдня XI віку стоїть посеред східного слов'янства цілком уже відокремлено. Мова Наддніпрянщини та Червоної Русі XI віку - це цілком рельєфна, певно означена, ярко-індивідуальна одиниця, і в ній аж надто легко й виразно можна пізнати прямого предка сьогочасної малоросійської мови..."

На особливу увагу заслуговує концепція М. Грушевського, який на підставі спільного і відмінного між українцями, білорусами і росіянами переконливо довів, що етнічні українські землі ще до часів Київської Русі заселяли українці. Він ототожнював українців з народом Дніпрово- Бузької держави II-VII ст., яка одержала назву Антської. До наукового аналізу залучено не лише мовознавчі дослідження, знахідки археологів, а й відомості про українців та їхню мову, які збереглися в інших народів і зафіксовані в їхніх писемних пам'ятках.

           Питання про походження української мови та її взаємозв'язки з іншими мовами вперше по-науковому осмислив М. Максимович. Учений вивчив говірки київських князів за історичними пам'ятками і встановив таку закономірність: вони співзвучні з діалектом сучасного Йому київського селянина.

           Отже, жива народна лексика давньоруських пам'яток саме українська. Коріння української мови слід шукати ще в домонгольському епосі. У розвитку української мови вчені виділяють такі періоди:

1) протоукраїнська мова - VII—XI ст.;

2) староукраїнська мова - XI (час появи перших писемних пам'яток) - кінець XIV ст.;

3) середиьоукраїнська мова - кінець XIV - початок XIX ст.;

4) нова українська мова - з XIX ст. і донині.